Обмани, якщо зможеш

Пам’ятаєте улюблене твердження відомого лікаря Хауса про те, що "брешуть усі"? Перевірити, чи так воно насправді, сьогодні можна за допомогою спеціального приладу – поліграфа, або, простіше кажучи, – детектора брехні.

Пам’ятаєте улюблене твердження відомого лікаря Хауса про те, що «брешуть усі? Перевірити, чи так воно насправді, сьогодні можна за допомогою спеціального приладу – поліграфа, або, простіше кажучи, – детектора брехні. Ще донедавна побачити такий пристрій можна було хіба в американських фільмах про шпигунів, а в роботі їх використовували справді лише окремі й доволі-таки секретні служби.

Однак нині послуги поліграфологів стають дедалі більш запитаними: перевіряють і чесність бізнес-партнерів, і порядність окремих працівників, ба навіть вірність подружнім обітницям. Менеджер компанії, яка проводить тестування на детекторі брехні на Закарпатті, люб’язно погодився розповісти «Замку» про особливості такої незвичайної процедури.

Американці перші

– Коротко опишіть, як саме відбувається тестування на поліграфі.

– Насамперед зазначу, що тестування з використанням детектора брехні – це абсолютно безболісна процедура. На тілі людини розміщують спеціальні датчики, які фіксують зміни параметрів дихання, обсягу кровообігу, пульсу, опору шкіри на питання-подразник за допомогою спеціальної тестової програми. Фізіологічні дані, отримані під час перевірки, фіксує поліграф, тож результати тестування  об’єктивні й не залежать від суб’єктивної думки поліграфолога. Професійне обстеження складається з трьох фаз: передтестова співбесіда, обстеження і власне аналіз поліграм. Звичайна перевірка на детекторі брехні триває 2–3 години. Найтривалішою фазою обстеження є 45–90-хвилинна передтестова бесіда.

– Що відбувається за цей час?

– Під час попередньої розмови поліграфолог запов­нює передбачені документи й обговорює тестові питання для того, аби опитуваний пов­ністю зрозумів кожне запитання ще перед обстеженням. Також фахівець пояснює процес пе­ревірки на детекторі брехні й відповідає на всі питання, що викликають занепокоєння в обстежуваного. Тестування відбувається в тихій кімнаті за зачиненими дверима, і присутні в приміщенні лише поліграфолог й опитуваний. Тобто немає бути жодних сторонніх осіб. У такий спосіб прибираємо подразнювальні фактори, які можуть відвернути увагу  обстежуваного.

Поліграфолог закріплює на тілі обстежуваного необхідні датчики і ставить попередньо обговорені питання, що вимагають односкладової відповіді – «так» чи «ні». Фізіологічні показники реєструються з датчиків детектора брехні у формі поліграм. В останній фазі обстеження фахівець їх аналізує і робить висновок щодо правдивості відповідей.

– Яка ваша мета у цій роботі?

– Ми намагаємося підходити до цієї роботи комплексно і відповідально. Адже, справді, хочемо допомогти людям. Найголовніше у цьому ділі – людський ресурс, тобто спеціалісти. Оскільки саме поліграфологи – це і є основний наш капітал. Такі фахівці повинні мати відповідну освіту, зокрема психолога, медика, юриста. Крім того, вони постійно мусять проходити курси підвищення кваліфікації, вчитися, слідкувати за оновленням програмного забезпечення тощо.

– Де саме вчаться поліграфологи?

– На різноманітних курсах та тренінгах, які, зокрема, проводять великі охоронні агенції. Зазначу, що ми у своїй роботі орієнтуємося на досвід Сполучених Штатів, використовуємо американську техніку, адже саме вони і винайшли цей пристрій. До того ж, у них доволі поширене використання детектора брехні у різних сферах життя.

Обдурити поліграф можуть одиниці

– Наразі у вас більше приватних чи корпоративних замовлень?

– Поки що приватних. На жаль, у нас така специфіка регіону, що на теренах області   не так уже й багато великих корпорацій. А, наприклад, у банках є власні служби безпеки, які й займаються такого роду перевірками. Крім того, я так розумію, що в деяких із них можуть бути і свої поліграфологи.

– Замовлень вистачає?

– Так, маємо низку звернень. Згадану послугу замовляють роботодавці, коли їм потрібно перевірити працівників при прийнятті на роботу. Це так званий скринінг, тобто відбіркова перевірка, яка дозволяє з’ясувати дійсність документів,  приховані мотиви влаштування на роботу, вчинені порушення на попередньому місці, реальні причини попереднього звільнення, наявність алкогольної, наркотичної чи ігрової залежності тощо. Також замовляють планові періодичні перевірки вже працюючого персоналу або ж проведення службових розстежень. Зокрема, у нашій роботі був такий випадок: в одній організації стався витік інформації – хтось із працівників передавав важливі відомості конкурентам. Керівник підприємства це зрозумів і вирішив дізнатися, хто ж саме з його підлеглих до цього причетний. Після перевірки на детекторі брехні кількох працівників звільнили з роботи й оновили персонал. Також часто просять перевірити на порядність прорабів, виконробів та інших робітників, які трудяться на будівництві.

– Чи можна обманути детектор брехні?

– Агентства говорять про різну похибку в отриманих результатах: хтось гарантує 98% достовірності інформації, інші – 99 %, але приблизно всі сходяться на максимально допустимій похибці – 2 відсотки. Тобто частинка, яка видаватиме погрішність, таки є. На мою думку, це відбувається, коли людина спеціально «блокується» і свідомо йде на неправдиві відповіді. Хоча хороший поліграфолог розпізнає таку поведінку дуже швидко. Є й методи протидії поліграфу, наприклад, вживання перед процедурою алкоголю, енергетичних або психотропних речовин. Але у передтестовій бесіді все це теж доволі швидко розкривається. І кваліфікується як спроба протидії. Як далі реагувати на таку поведінку – на розсуд замовника. Ну і, звісно, є певний відсоток людей, які готові протидіяти поліграфу професійно, тобто пройшли відповідну підготовку. Але таких – одиниці. Адже для того, щоб навчитися подібних методів, потрібно пройти доволі жорсткий курс.

– А просто витримана, холоднокровна людина може таке зробити?

– Ні, принаймні наші результати показують, що просто так це зробити важко.

– Чи часто серед ваших клієнтів подружні пари?

– Щодо родинних проблем, то ще в попередній розмові ми пробуємо пояснити клієнтові, що насамперед такі питання варто спробувати вирішити між собою – у сім’ї. Адже результати можуть бути геть неочікуваними. До того ж, у таких тонких, делікатних сферах і позитивні, і негативні результати можуть по-різному вплинути на саму проблему. А брати на себе роль третейського судді, який вирішує долю сім’ї, ми не дуже хочемо. Хоча, звісно, це також один із видів нашої діяльності. Але намагаємося підходити до такої роботи дуже зважено, обережно, крім того, гарантуємо клієнтові максимальний рівень приватності. Зрозумійте правильно, поліграфолог не дає відповідей, чи винна людина, чи вона привласнила щось незаконно тощо. Фахівець надає клієнтові інформацію: на які відповіді, згідно з розшифровкою поліграми, людина, яка проходила тестування, відповіла правдиво, а в яких злукавила. Тобто все це – «сухий» фактаж, без якихось коментарів, інтерпретацій чи рекомендацій.

Психологічний ефект детектора

– Як сприймаєте етичний бік цієї роботи?

– У нас є можливість допомогти людям. Адже тут мова йде про справді серйозні речі. Наприклад, сім’я приймає на роботу няню чи особистого охоронця. А кожен із нас переживає за своїх дітей та рідних і доволі важко впускає в особистий простір чужу людину. І ніякі рекомендації у таких випадках нічого не гарантують. Зрештою, їх можна підробити. Тому, можливо, краще ризикнути певними коштами, ніж наражати на небезпеку свою родину. Те саме з працівниками, які мають доступ до важливої бізнес-інформації: витік таких даних може просто вбивчо вплинути на бізнес.

– Скільки коштує робота поліграфолога?

– Наразі не йдеться про якісь захмарні кошти – це сума трохи більша за розмір мінімальної заробітної платні. Але й сама робота комплексна і доволі тривала.

– Під час перевірки, наприклад, потенційного працівника має бути згода від опитуваного?

– Керівництво компанії попередньо дізнається про те, чи погодиться людина на таку процедуру. І лише після цього ми приступаємо до всіх подальших дій. Натомість особа, яка безпосередньо проходить перевірку, обов’язково повинна надати письмову згоду на   тестування. Крім того, людину попереджають, якою буде тематика питань. Утім є певний перелік тем, щодо яких питання просто не ставляться. Наприклад, релігійні чи сексуальні вподобання тощо.

– Були випадки, коли люди відмовлялися проходити процедуру?

– Були у нашій практиці й такі випадки, коли люди думали, що це якийсь розіграш, шоу, залякування врешті, а коли розуміли, що завтра потрібно прийти на тестування, то відступали. Як розглядати таку поведінку – на розсуд замовника. Крім того, було й таке, що вже на початковій стадії процедури клієнт зізнавався.

Лариса Романюк, Старий замок
 

УНІАН в Google News